Повстанські колядки
Бог народився в місті Вифлеємі
Історія пісні
Колядки як фольклорні твори живої традиції супроводжували своїх творців і виконавців на всіх етапах української історії: у Княжу добу, у часи Козаччини, УПА тощо. У різдвяних піснях поєдналися уявлення і про Різдво світу, і про Різдво Спасителя, який своєю жертовністю відкупив цей світ та відновив зв’язок поміж Небом і Землею. Також у колядках з’являються образи українських героїв, на яких покладають сподівання про нове вільне життя. Серед мотивів — не лише здобуття свободи для народу, а й воля для сотень тисяч ув’язнених і депортованих з рідного краю. З такими колядками відвідували рідних і близьких, щоб піднести на дусі одне одного, зміцнити дух та виспівати мрію, яка от-от мала справдитись. Найяскравіший символ української визвольної боротьби — Степан Бандера. Про нього згадано в кількох колядках. Одну з них 2016 року записала дослідниця проєкту «Локальна історія» Ольга Галабурда в селі Протеси на Львівщині від Ольги Безрукої (1932 року народження). Родина Ольги підтримувала українське антисовєцьке підпілля. У хаті її батька Михайла Шкірки не раз знаходили прихисток місцеві повстанці. Мама готувала для «хлопців з лісу» їжу, а Ольга носила харчі в обумовлені місця. Дівчина тоді була ще зовсім юною, але добре запам’ятала тексти й мелодії колядок, які співали у 1940-х роках протесівські повстанці Пилип Федоляк і Стефан Довгий та їхній провідник на псевдо Чорнота. Зі спогадів пані Ольги, 1946 року Пилип і Стефан підірвалися гранатою в оточеній енкавеесівцями криївці, а Чорноту напівживим захопили чекісти. Жінка зберегла в пам’яті повстанські колядки й співала їх удома в радянські часи, коли за них можна було отримати тавро «ворог народу» й потрапити на заслання.
Жанр:
колядки
Дата запису:
9 листопада 2016 року
Регіон:
Опілля
Локація:
село Протеси, Львівська область
Виконавці:
Ольга Безрука, 1932 р. н.
Збирачі:
Ольга Галабурда
Теми та мотиви: заклик до боротьби, бойовий дух, історичні події, віра у перемогу, образ ворога, повстанці, героїчний чин
Історія пісні
Колядки як фольклорні твори живої традиції супроводжували своїх творців і виконавців на всіх етапах української історії: у Княжу добу, у часи Козаччини, УПА тощо. У різдвяних піснях поєдналися уявлення і про Різдво світу, і про Різдво Спасителя, який своєю жертовністю відкупив цей світ та відновив зв’язок поміж Небом і Землею. Також у колядках з’являються образи українських героїв, на яких покладають сподівання про нове вільне життя. Серед мотивів — не лише здобуття свободи для народу, а й воля для сотень тисяч ув’язнених і депортованих з рідного краю. З такими колядками відвідували рідних і близьких, щоб піднести на дусі одне одного, зміцнити дух та виспівати мрію, яка от-от мала справдитись. Найяскравіший символ української визвольної боротьби — Степан Бандера. Про нього згадано в кількох колядках. Одну з них 2016 року записала дослідниця проєкту «Локальна історія» Ольга Галабурда в селі Протеси на Львівщині від Ольги Безрукої (1932 року народження). Родина Ольги підтримувала українське антисовєцьке підпілля. У хаті її батька Михайла Шкірки не раз знаходили прихисток місцеві повстанці. Мама готувала для «хлопців з лісу» їжу, а Ольга носила харчі в обумовлені місця. Дівчина тоді була ще зовсім юною, але добре запам’ятала тексти й мелодії колядок, які співали у 1940-х роках протесівські повстанці Пилип Федоляк і Стефан Довгий та їхній провідник на псевдо Чорнота. Зі спогадів пані Ольги, 1946 року Пилип і Стефан підірвалися гранатою в оточеній енкавеесівцями криївці, а Чорноту напівживим захопили чекісти. Жінка зберегла в пам’яті повстанські колядки й співала їх удома в радянські часи, коли за них можна було отримати тавро «ворог народу» й потрапити на заслання.