Про проєкт

Онлайновий архів «Пісні боротьби» об’єднує оригінальні зразки стрілецької та повстанської пісенності, які найкраще репрезентують українську мілітарну пісенну традицію XX століття. Матеріали архіву відображають тяглість усної пісенної культури українського визвольного руху — від Першої світової війни, до боротьби в умовах збройного підпілля, яке тривало до початку 1960-х років. Наукову й культурну цінність матеріалів визначили зокрема умови їх побутування в радянський період, коли публічне виконання цих пісень загрожувало репресивними переслідуваннями. За таких обставин пісенну традицію передавали та зберігали переважно в межах родинного кола, у різних середовищах і громадах: патріотичної молоді (товариств “Каменярі”, “Просвіта”, “Пласт”, юнацтво ОУН та інші), колишніх політичних в’язнів, сибірських засланців та численних їхніх послідовників і прихильників. Упродовж тривалого часу українці, переважно мешканці західних областей, попри небезпеку з боку репресивних органів, через пісні зберігали пам’ять про полеглих повстанців — членів власних родин, односельців та друзів, які долучилися до визвольного руху в роки Другої світової війни та повоєнний період. Збереження текстів і усна передача пісень відбувалися в умовах підвищеного ризику для життя й свободи виконавців. Ці обставини суттєво вплинули на способи та ареали поширення повстанського фольклору, а також на його сприйняття в інших регіонах України, зокрема в північно-східних, де саме поняття «бандерівець» і уявлення про визвольний рух систематично спотворювала московська пропаганда. Лише після початку збройного вторгнення Росії в Україну значна частина українців переосмислили ці наративи і прийняли значення боротьби Української повстанської армії. Проєкт з оцифрування і удоступнення цих матеріалів спрямований на збереження, актуалізацію, популяризацію та підтримку міжпоколінної трансмісії цієї традиції в сучасному культурному просторі України. Проект реалізується у співпраці з Goethe-Institut в Україні.