Пісні періоду УГА-УНР
Виряджала мати сина під Крути до бою
Історія пісні
Стрілецька балада про Крути — це народна пісня, яка зберігає в колективній пам’яті визначну подію боротьби українців за свою незалежну державу у час Української революції. Сюжет пісні опирається на історичний факт: 28 січня 1918 року недалеко від залізничної станції, що на Чернігівщині, відбувся нерівний бій українських студентів із більшовицьким військом під командуванням есера Михайла Муравйова. Студенти вищих шкіл та гімназій Києва зорганізувались у Помічний курінь січових стрільців і виступили під керівництвом сотника Омельченка (р. н. невід. — 29.01.1918) для оборони столиці. Відбувся понад 10-годинний нерівний бій. Більшість юнаків загинула разом зі своїм командиром. Топонім «Крути» став символом високого патріотизму та національного ідеалізму, виявленого через самозречення й геройську смерть української молоді. Тема трагічної загибелі трьохсот героїв у фольклорному тексті переростає межі документального історизму. Витримана у стилі давньої української рекрутської пісні, ця стрілецька балада має традиційний діалог матері з сином. Зовсім новим для пісенності ХХ століття є мотив співвідповідальності матері за поведінку сина, що має бути гідна захисника української державності. Порівняймо: У рекрутській пісні: — Іди, іди, синку, недовго барися, Через два годочки додому вернися. У стрілецькій баладі: — Іди, іди, мій синочку, в бою не здавайся, Як побореш вороженьків, додому вертайся. Мотив «мати шукає та упізнає сина» типологічно однорідний із мотивом колядок, зокрема у версії «Богородиця шукає Ісуса після хресної смерті». Про розгалуження в українських колядках апокрифічного мотиву «Пречиста шукає Христа» писав Михайло Грушевський, перший президент Української Народної Республіки, у своїй «Історії української літератури». Цей же мотив «упізнавання героя» актуалізувався у повстанській пісенності. Згадана стрілецька пісня побутує на Поділлі, Надсянні, Гуцульщині, Буковині. Виконавців захоплює образ матері, який змальований з надзвичайною пластичністю у стилі, властивому поетиці колискових пісень із громадянським звучанням. У давній колисковій пісні XIX століття згадано про козацтво: — Рости ж, синочку, в забаву, Козачеству на славу, Вороженькам на розправу. («Понад морем, Дунаєм», зі збірника 1849 року Михайла Максимовича) А у стрілецькій баладі є мотив прокляття ворогові. Материнське прокляття, за народною традицією, є винятковим, бо має силу надзвичайного значення та впливу: — Люляй, люляй, мій синочку, а я твоя мати. Боже милий, сину любий, вороже проклятий («Виряджала мати сина під Крути до бою»). Визначна історична подія стала темою багатьох літературних творів, спонукала до появи кількох фольклорних сюжетів і спеціальних мотивів про Крути в інших стрілецьких піснях, зокрема «В нашім селі на горбочку», «Під Києвом, під Крутами». Текст Оксани Кузьменко
Жанр:
баладні пісні
Дата запису:
28 травня 1998 року
Регіон:
Західне Поділля
Локація:
село Конюхи, Тернопільська область
Виконавці:
Наталія Михайлів, 1939 р. н., Катерина Сеник, 1922 р. н.
Збирачі:
Оксана Кузьменко
Теми та мотиви: трагедія війни, батьки, смерть, історичні події, журливі пісні, жертовність, віра у перемогу, народні пісні, героїчний чин
Історія пісні
Стрілецька балада про Крути — це народна пісня, яка зберігає в колективній пам’яті визначну подію боротьби українців за свою незалежну державу у час Української революції. Сюжет пісні опирається на історичний факт: 28 січня 1918 року недалеко від залізничної станції, що на Чернігівщині, відбувся нерівний бій українських студентів із більшовицьким військом під командуванням есера Михайла Муравйова. Студенти вищих шкіл та гімназій Києва зорганізувались у Помічний курінь січових стрільців і виступили під керівництвом сотника Омельченка (р. н. невід. — 29.01.1918) для оборони столиці. Відбувся понад 10-годинний нерівний бій. Більшість юнаків загинула разом зі своїм командиром. Топонім «Крути» став символом високого патріотизму та національного ідеалізму, виявленого через самозречення й геройську смерть української молоді. Тема трагічної загибелі трьохсот героїв у фольклорному тексті переростає межі документального історизму. Витримана у стилі давньої української рекрутської пісні, ця стрілецька балада має традиційний діалог матері з сином. Зовсім новим для пісенності ХХ століття є мотив співвідповідальності матері за поведінку сина, що має бути гідна захисника української державності. Порівняймо: У рекрутській пісні: — Іди, іди, синку, недовго барися, Через два годочки додому вернися. У стрілецькій баладі: — Іди, іди, мій синочку, в бою не здавайся, Як побореш вороженьків, додому вертайся. Мотив «мати шукає та упізнає сина» типологічно однорідний із мотивом колядок, зокрема у версії «Богородиця шукає Ісуса після хресної смерті». Про розгалуження в українських колядках апокрифічного мотиву «Пречиста шукає Христа» писав Михайло Грушевський, перший президент Української Народної Республіки, у своїй «Історії української літератури». Цей же мотив «упізнавання героя» актуалізувався у повстанській пісенності. Згадана стрілецька пісня побутує на Поділлі, Надсянні, Гуцульщині, Буковині. Виконавців захоплює образ матері, який змальований з надзвичайною пластичністю у стилі, властивому поетиці колискових пісень із громадянським звучанням. У давній колисковій пісні XIX століття згадано про козацтво: — Рости ж, синочку, в забаву, Козачеству на славу, Вороженькам на розправу. («Понад морем, Дунаєм», зі збірника 1849 року Михайла Максимовича) А у стрілецькій баладі є мотив прокляття ворогові. Материнське прокляття, за народною традицією, є винятковим, бо має силу надзвичайного значення та впливу: — Люляй, люляй, мій синочку, а я твоя мати. Боже милий, сину любий, вороже проклятий («Виряджала мати сина під Крути до бою»). Визначна історична подія стала темою багатьох літературних творів, спонукала до появи кількох фольклорних сюжетів і спеціальних мотивів про Крути в інших стрілецьких піснях, зокрема «В нашім селі на горбочку», «Під Києвом, під Крутами». Текст Оксани Кузьменко