Стрілецькі маршові
Що то за грім, пекельний грім?
Історія пісні
На початку Першої світової війни український письменник, професор української літератури Ягеллонського університету у Кракові Богдан Лепкий написав вірш «Що то за грім?». Слова він опублікував у своїй збірці воєнних поезій під назвою «Тим, що полягли 1914–1915», яка вийшла у Відні 1916 року. Того ж року його приятель зі студентських часів у Віденському університеті та діяльності у «Січовому товаристві» у Відні Філарет Колесса зробив та опублікував музичну обробку пісні для чоловічого квартету, присвятивши її січовим стрільцям. Лепкий написав водночас і вірш «Серпень 1914 р.» (див. «Чи то буря, чи то грім»). Він став відомий серед січових стрільців уже як пісня, вони використали її у своїй музично-театральній творчості. Колишній січовий стрілець, журналіст і письменник Юрій Шкрумеляк (1895–1965) разом із Володиславом Ковальчуком увели її в п’єсу «Стрілецька слава у піснях» (Львів, 1939). У міжвоєнний період, у 1930-ті роки, ця пісня стала популярною в Галичині. Її часто використовували у патріотичному вихованні української молоді по селах на заході України. 64-річна Федора Храпко із села Завалля на Івано-Франківщині згадувала, що бабуся навчила її цієї пісні, коли вона була дитиною. У ті роки, очевидно, з’явився змішаний варіант, у якому поєднано два вірші Лепкого — «Що то за грім?» і «Кілько гробів! Кілько гробів!». У новій версії пісні з’являється образ війська, яке спить, що у фольклорі західних слов’ян відомий в образі сплячих рицарів. У час Другої світової війни пісня актуалізувалася завдяки складному поєднанню асоціативних значень — в образах смерті як сну та українського війська, яке може прокинутися. З’явилася повстанська версія, яка подібна за змістом до стрілецької пісні «Що то за грім, огненний грім?» («Пісні УПА», Лавришин, 1996-1997, с. 123–124). Різні народні варіанти пісні, які поширені на Покутті, Надсянні, Західному Поділлі, переважно мають змінений перший рядок. В авторській редакції було «Що то за грім, осінній грім», а в народних варіантах з’явилося «Що то за грім, пекельний грім». Образ пекла є алюзією біблійної символіки, а також типово фольклорною матрицею для опису війни як апокаліпсису. На початку 1990-х, у перші роки відновлення української державності, в Києві на урочистостях з нагоди 50-річчя створення Української повстанської армії учасники хору «Посвіт» із міста Луцька виконали нову версію пісні (Подуфалий, 1995, с. 72). Лейтмотив, який проголошує, що шлях до суспільної та особистої долі — це воля, незмінний у всіх відомих сьогодні варіантах пісні.
Жанр:
елегії
Дата запису:
28 травня 1998 року
Регіон:
Західне Поділля
Локація:
село Конюхи, Тернопільська область
Виконавці:
Наталія Михайлів, 1939 р. н., та Катерина Сеник, 1922 р. н.
Збирачі:
Оксана Кузьменко
Теми та мотиви: січові стрільці, авторські пісні, трагедія війни, образ грому, смерть, пам'ять про полеглих
Історія пісні
На початку Першої світової війни український письменник, професор української літератури Ягеллонського університету у Кракові Богдан Лепкий написав вірш «Що то за грім?». Слова він опублікував у своїй збірці воєнних поезій під назвою «Тим, що полягли 1914–1915», яка вийшла у Відні 1916 року. Того ж року його приятель зі студентських часів у Віденському університеті та діяльності у «Січовому товаристві» у Відні Філарет Колесса зробив та опублікував музичну обробку пісні для чоловічого квартету, присвятивши її січовим стрільцям. Лепкий написав водночас і вірш «Серпень 1914 р.» (див. «Чи то буря, чи то грім»). Він став відомий серед січових стрільців уже як пісня, вони використали її у своїй музично-театральній творчості. Колишній січовий стрілець, журналіст і письменник Юрій Шкрумеляк (1895–1965) разом із Володиславом Ковальчуком увели її в п’єсу «Стрілецька слава у піснях» (Львів, 1939). У міжвоєнний період, у 1930-ті роки, ця пісня стала популярною в Галичині. Її часто використовували у патріотичному вихованні української молоді по селах на заході України. 64-річна Федора Храпко із села Завалля на Івано-Франківщині згадувала, що бабуся навчила її цієї пісні, коли вона була дитиною. У ті роки, очевидно, з’явився змішаний варіант, у якому поєднано два вірші Лепкого — «Що то за грім?» і «Кілько гробів! Кілько гробів!». У новій версії пісні з’являється образ війська, яке спить, що у фольклорі західних слов’ян відомий в образі сплячих рицарів. У час Другої світової війни пісня актуалізувалася завдяки складному поєднанню асоціативних значень — в образах смерті як сну та українського війська, яке може прокинутися. З’явилася повстанська версія, яка подібна за змістом до стрілецької пісні «Що то за грім, огненний грім?» («Пісні УПА», Лавришин, 1996-1997, с. 123–124). Різні народні варіанти пісні, які поширені на Покутті, Надсянні, Західному Поділлі, переважно мають змінений перший рядок. В авторській редакції було «Що то за грім, осінній грім», а в народних варіантах з’явилося «Що то за грім, пекельний грім». Образ пекла є алюзією біблійної символіки, а також типово фольклорною матрицею для опису війни як апокаліпсису. На початку 1990-х, у перші роки відновлення української державності, в Києві на урочистостях з нагоди 50-річчя створення Української повстанської армії учасники хору «Посвіт» із міста Луцька виконали нову версію пісні (Подуфалий, 1995, с. 72). Лейтмотив, який проголошує, що шлях до суспільної та особистої долі — це воля, незмінний у всіх відомих сьогодні варіантах пісні.