Повстанські баладні
Там під львівським замком
Історія пісні
Ця українська народна пісня є однією з тих, яку московська влада називала «бандерівською». Вороги ненавиділи пісню вже за одну згадку про львівський замок і образ партизана, в якому упізнавали підпільника з УПА. Попри те, що існує безліч варіантів пісні, в яких різні імена героя (Андрій, Тадей), стійким залишається образ дуба. У фольклорі це дерево символізує життя, міцного та молодого парубка. Слов’янське слово «дуб» має архаїчне значення чогось цілісного, що не роздроблюється. Такий комплекс значень увиразнює фольклорний портрет героя, який змальований на основі психологічної паралелі «сухий дуб стоїть — повстанець лежить». Найдавніший з відомих записів пісні зробив фольклорист Михайло Іванюк (1929–2014) у час Другої світової війни в селі Спас на Гуцульщині. Він почув пісню від своєї старшої сестри Марії, якій у 1943 році виповнилося 18 років. Пісня-реквієм, яку переважно співають літні жінки, нагадує давньогрецьку трагедію, у якій кульмінацією є сцена, де мати схиляється над тілом убитого героя, в якого золоте волосся. Жінка гірко тужить за наймолодшим сином, чий батько також «за Україну голову поклав». В одному з варіантів є натяк, що це могло статися під час битви за Львів у листопаді 1918 року: Як ти народився, твій батько упав, Десь там піді Львовом голову поклав. Сюжет балади містить типовий опис картини воєнного часу. В одному з варіантів мати-вдова голосить, проклинаючи війну й тих, хто убив її прекрасного сина: Плакала-ридала мати Тадея, Аж під ним здригалась сирая земля. «Ой сину, мій сину, синочку ти мій, Тебе стрибки вбили — син мій дорогий». Назва «стрибки» у цьому варіанті вказує на особливості національно-визвольної боротьби УПА у 1940–1950-х роках на заході України. Цим словом, що походить від російського виразу «истребительные отряды», називали бійців, які допомагали винищувальним загонам НКВС. Військово-поліційна диктатура московської влади часто примусово вербувала людей з місцевого населення. В інших варіантах з’являється позитивний персонаж — отаман війська УПА. Він із повагою звертається зі словами підтримки до матері, яка виховала героя України: Позаду матусі отаман стояв, З тугою на серці він її сказав: «Не плач, стара мати, син героєм впав, Він за Україну голову поклав!» Текст Оксани Кузьменко
Жанр:
баладні пісні
Дата запису:
12 липня 2013 року
Регіон:
Покуття
Локація:
село Будилів, Івано-Франківська область
Виконавці:
Олена Лазаренко, 1944 р. н., Марія Тутецька, 1967 р. н.
Збирачі:
Оксана Кузьменко
Теми та мотиви: батьки, рослини, смерть, пам'ять про полеглих, народні пісні, повстанці, героїчний чин
Історія пісні
Ця українська народна пісня є однією з тих, яку московська влада називала «бандерівською». Вороги ненавиділи пісню вже за одну згадку про львівський замок і образ партизана, в якому упізнавали підпільника з УПА. Попри те, що існує безліч варіантів пісні, в яких різні імена героя (Андрій, Тадей), стійким залишається образ дуба. У фольклорі це дерево символізує життя, міцного та молодого парубка. Слов’янське слово «дуб» має архаїчне значення чогось цілісного, що не роздроблюється. Такий комплекс значень увиразнює фольклорний портрет героя, який змальований на основі психологічної паралелі «сухий дуб стоїть — повстанець лежить». Найдавніший з відомих записів пісні зробив фольклорист Михайло Іванюк (1929–2014) у час Другої світової війни в селі Спас на Гуцульщині. Він почув пісню від своєї старшої сестри Марії, якій у 1943 році виповнилося 18 років. Пісня-реквієм, яку переважно співають літні жінки, нагадує давньогрецьку трагедію, у якій кульмінацією є сцена, де мати схиляється над тілом убитого героя, в якого золоте волосся. Жінка гірко тужить за наймолодшим сином, чий батько також «за Україну голову поклав». В одному з варіантів є натяк, що це могло статися під час битви за Львів у листопаді 1918 року: Як ти народився, твій батько упав, Десь там піді Львовом голову поклав. Сюжет балади містить типовий опис картини воєнного часу. В одному з варіантів мати-вдова голосить, проклинаючи війну й тих, хто убив її прекрасного сина: Плакала-ридала мати Тадея, Аж під ним здригалась сирая земля. «Ой сину, мій сину, синочку ти мій, Тебе стрибки вбили — син мій дорогий». Назва «стрибки» у цьому варіанті вказує на особливості національно-визвольної боротьби УПА у 1940–1950-х роках на заході України. Цим словом, що походить від російського виразу «истребительные отряды», називали бійців, які допомагали винищувальним загонам НКВС. Військово-поліційна диктатура московської влади часто примусово вербувала людей з місцевого населення. В інших варіантах з’являється позитивний персонаж — отаман війська УПА. Він із повагою звертається зі словами підтримки до матері, яка виховала героя України: Позаду матусі отаман стояв, З тугою на серці він її сказав: «Не плач, стара мати, син героєм впав, Він за Україну голову поклав!» Текст Оксани Кузьменко